Бібліотека БДМУ

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання - результати пошуку

Вид пошуку

К Н И Г И

Періодичні видання

Дисертації та автореферати

Фонд рідкісних видань

Електронна Навчальна література

Публікації засновників кафедр БДМУ

Нововведення у сфері охорони здоров'я

Календар пам'ятних дат

Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=УУ39/2019/1<.>

Загальна кiлькiсть документiв : 7
Показанi документи с 1 за 7

Kolesnyk, М.
Innovative directions of CKD prevention and treatment / М. Kolesnyk // Український журнал нефрології та діалізу. - 2019. - N 1. - P3-12
MeSH-головна:
РЕНАЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ХРОНИЧЕСКАЯ (терапия)
Анотація: Хронічна хвороба нирок (ХХН) є глобальною проблемою охорони здоров’я. Наявна ХХН значно підвищує частоту летальних наслідків незалежно від причин загалом, і особливо від кардіоваскулярних ускладнень зокрема. Основна причина – застосовувані технології не дозволяють ефективно превентувати розвиток ХХН та зупинити її прогресування. Інноваційні пацієнт орієнтовані підходи для вирішення цих проблем можуть бути реалізовані через здійснення національних скринінгових програм, ІТ самотестування ХХН, створення ХХН-спрямованих лікарських засобів для нових терапевтичних мішеней. Якщо перелічені вище проблеми будуть вирішені, то інноваційні підходи до лікування та організації медичної допомоги зменшать розповсюдженість і захворюваність на ХХН та сповільнять її прогресування.

Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Вміст васкулоендотеліального фактору росту в сироватці крові хворих на цукровий діабет 2 типу залежно від функціонального стану нирок / І. І. Топчій [та ін.] // Український журнал нефрології та діалізу. - 2019. - N 1. - С. 13-19
MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 (осложнения)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕФРОПАТИИ (кровь)
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ ЭНДОТЕЛИАЛЬНЫЕ ФАКТОРЫ РОСТА
Анотація: Мета роботи: визначення вмісту васкулоендотеліального фактору росту (VEGF) в сироватці крові хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу в залежності від функціонального стану нирок. Матеріал та методи: було обстежено 66 хворих та 20 здорових осіб (контроль). В залежності від наявності альбумінурії та ШКФ хворі на ЦД були розподілені на наступні групи: І група – хворі на ЦД 2 типу без ознак нефропатії - з нормальною ШКФ та без альбумінурії (n=26). ІІ група – хворі на ЦД 2 типу з нормальною ШКФ та альбумінурією (n=22). ІІІ група – хворі на ЦД 2 типу зі зниженою ШКФ та альбумінурією (n=18). ІV група – хворі на гострий коронарний синдром (n=26). Концентрацію VEGF визначали методом імуноферментного аналізу. Швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) розраховували за формулою CKD-EPI (KDIGO 2012). Результати: у хворих на діабетичну нефропатію (ДН) має місце суттєве підвищення рівня VEGF в сироватці крові, яке залежить від функціонального стану нирок. Рівень VEGF становив (156,98±21,16) пг/мл при ЦД без ниркових порушень, (192,63±20,31) пг/мл при ДН з альбумінурією та (367,43±36,15) пг/мл при ДН зі зниженням ШКФ. Встановлено прямий кореляційний зв'язок концентрації VEGF з рівнями альбуміну сечі й креатиніну крові та зворотній кореляційний зв'язок зі ШКФ, що доводить безперечну роль нирок в розвитку ренокардіального синдрому у пацієнтів з ДН. Рівні VEGF позитивно корелювали з глікозованим гемоглобіном і загальним холестерином, що вказує на безумовну залежність ендотеліальної дисфункції від порушень ліпідного та вуглеводного обміну. Висновки: У пацієнтів з ЦД, які не мають клініко-лабораторних ознак ураження нирок, підвищення VEGF в крові може свідчити про розвиток субклінічної ниркової дисфункції. VEGF крові у пацієнтів з ДН може бути інтегральним маркером ендотеліальної дисфункції і патологічного ангіогенезу. Результати проведених досліджень свідчать про доцільність практичного використання визначення VEGF в сироватці крові хворих на ДН в якості раннього діагностичного маркера кардіальних порушень, оцінки прогнозу, а також вдосконалення кардіонефропротекторної стратегії.

Дод.точки доступу:
Топчій, І. І.; Щербань, Т. Д.; Гальчінська, В. Ю.; Семенових, П. С.; Савічева, К. О.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Пневмонія у хворих на хронічну хворобу нирок VД стадії: патогенетичні аспекти комплексної терапії та наслідки / І. М. Шіфріс [та ін.] // Український журнал нефрології та діалізу. - 2019. - N 1. - С. 20-28
MeSH-головна:
РЕНАЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ХРОНИЧЕСКАЯ (терапия)
ПНЕВМОНИЯ (терапия)
Анотація: Метою нашого дослідження було підвищення ефективності лікування коморбідної пневмонії у хворих на ХХН VД стадії. Матеріали та методи. До обсерваційного проспективного відкритого рандомізованого дослідження було включено73 хворих на ХХН VД ст. (59 ГД та 14 ПД хворих) та коморбідну пневмонію з легким і середньотяжким перебігом, які отримували лікування методами нирково-замісної терапії протягом 2013-2016 р.р. Пацієнти були випадково рандомізовані на дві групи, до першої (n = 42) - увійшли хворі, які отримували в комплексному лікуванні додатково до традиційної терапії пневмонії лікарський засіб (ЛЗ) «Ліпін», другу - склали хворі (n = 31), які отримували лише традиційну терапію. Групи були репрезентативними за основними демографічними, соціальними та клініко-лабораторними показниками, ступенем тяжкості перебігу пневмонії, тривалістю та модальністю НЗТ. Первинними кінцевими точками була смерть від любої причини та епізоди повторної госпіталізації. Загальна оцінка клінічної ефективності лікування проводилась на підставі порівняння тривалості госпіталізації, антибактеріальної терапії, інтоксикаційного синдрому, регресу рентгенологічних змін. Виживання в групах спостереження визначалось за методом Каплана-Майєра. Аналізу піддавались випадки, що мали місце по 31.10.2018 року. Маркери оксидативного стресу визначались у 29 хворих першої та 14 хворих другої групи до початку лікування пневмонії та через 14 днів після закінчення курсу терапії. Результати. Проведений аналіз дозволив констатувати, що протягом року було зареєстровано 17 (25,76%) епізодів регоспіталізації: 11/35.5% в першій групі та 6/14.3% - в другій (χ²= 4.486, p = 0.035). Сумарно за період, що підлягав вивченню, зареєстровано 29 випадків смерті: серед пацієнтів першої групи - 10/23.8% випадків, другої – 19/61,3% (χ²= 8.957, p = 0.003; RR – 2.574, 95% ДІ: 1.400- 4.733). Трирічна та п'ятирічна кумулятивна доля виживших становила 83% проти 21% та 59% проти 21%, в першій та другій групі, відповідно (p =0,00003). Констатовано, що тривалість госпіталізації, антибактеріальної терапії, інтоксикаційного синдрому, регресу рентгенологічних була достовірно меншою в першій групі хворих в порівнянні з другою (p 0,05). Аналіз динаміки в групах порівняння дозволив встановити, що підвищення ефективності лікування на тлі застосування комплексної терапії, супроводжувалось достовірною позитивною динамікою маркерів ОС (p 0,05). Висновки. Таким чином, результати проведеного дослідження продемонстрували ефективність застосування комплексного методу лікування пневмонії у хворих на ХХН VД стадії з використанням ЛЗ «Ліпін» в порівнянні з традиційною терапією. Констатована достовірна різниця між виживанням пацієнтів залежно від запропонованого та стандартного лікування.

Дод.точки доступу:
Шіфріс, І. М.; Король, Л. В.; Магас, О. І.; Красюк, Е. К.; Дудар, І. О.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Анемія та застосування антигіпертензивних лікарських засобів у хворих на хронічну хворобу нирок V Д стадії, які лікуються гемодіалізом: багатоцентрове ретроспективне обсерваційне дослідження / Н. М. Степанова [та ін.] // Український журнал нефрології та діалізу. - 2019. - N 1. - С. 29-38
MeSH-головна:
РЕНАЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ХРОНИЧЕСКАЯ (терапия)
ГЕМОДИАЛИЗ (использование)
АНЕМИЯ (терапия)
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА (терапевтическое применение)
Анотація: Ми припустили, що застосування антигіпертензивних лікарських засобів (АГЛЗ) у пацієнтів, які лікуються методом гемодіалізу (ГД) може перешкоджати активності еритропоетину та призводити до необхідності підвищення дози еритропоез стимулюючих лікарських засобів. Метою нашої роботи було проаналізувати вплив застосування АГЛЗ на ефективність лікування анемії. Пацієнти та методи. Нами проведено багатоцентрове ретроспективне обсерваційне дослідження із залученням архівних медичних даних 379 пацієнтів з хронічною хворобою нирок (ХХН) V Д стадії, які лікувались методами гемодіалізу (ГД) або гемодіафільтрації (ГДФ). Mедична документація 142 пацієнтів була виключена з дослідження. Досліджувана група склала 237 хворих, серед яких було 108 (45,6 %) жінок та 129 (54,4 %) чоловіків, з середнім віком 54 [41-62,5] років. Результати. Аналіз середнього рівня гемоглобіну (Hb), стратифікованого за прийомом АГЛЗ в динаміці лікування ГД продемонстрував достовірний вплив прийому інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) (F = 3,97; р = 0,048) та амлодипіну (F = 6,9; р = 0,01) на ефективність корекції анемії. Логістичний регресійний аналіз продемонстрував достовірний вплив амлодипіну на необхідність збільшення дози залізовмісних лікарських засобів (OR = 3,9; 95% СІ (1,27-12,06), р = 0,002. RR = 1,9 95% СІ (1,27-2,9) та тривалого активатора рецепторів еритропоетину (ТАРЕ) (OR = 5,2; 95% СІ (1,2-24,4), р = 0,03. RR = 1,3 95% СІ (1,08-1,6), р = 0,006). Аналіз пропорційних ризиків Коксу підтвердив підвищення ризику недосягнення цільового рівня Hb у ГД-пацієнтів, які отримували амлодипін: HR = 2,7 (95 % CI 1,5; 4,7). Висновки. Результати нашого дослідження демонструють вірогідне збільшення частоти призначення та об’єму антианемічної терапії у ГД-пацієнтів за одночасного застосування амлодипіну. Подальші дослідження, присвячені визначенню механізму впливу амлодипіну на анемію, дозволять уникнути необґрунтованих призначень у лікуванні ГД-хворих.

Дод.точки доступу:
Степанова, Н. М.; Новаківський, В. В.; Снісар, Л. М.; Куценко, М. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Ворошилова, Н. М.
Білок Бенс-Джонса як різновид бета-структурованого супрамолекулярного агрегату / Н. М. Ворошилова, М. Д. Тімченко, С. В. Верьовка // Український журнал нефрології та діалізу. - 2019. - N 1. - С. 39-44
MeSH-головна:
АМИЛОИДОЗ (диагностика)
БЕНС ДЖОНСА БЕЛОК (диагностическое применение)
Анотація: Формування в тканинах та рідинах організму β-структурованих білкових агрегатів належать до найтяжчих ускладнень різноманітних захворювань. Провідне місце серед них посідають амілоїдози, однак подібні депозити спостерігаються й за інших, значно поширеніших, захворювань. Класичний підхід до виявлення амілоїдів ґрунтується на їх високовибірковому забарвлення барвником Конго червоним. Однак дифракційне обмеження Аббе робить неможливим виявлення агрегатів, менших за 0.61 довжини світлової хвилі (порядку 240 нм). Подібні нанорозмірні утворення повній мірі здатні порушувати функціонування оточуючих тканин, викликати ускладнення та рецидив захворювання, проходити через біологічні бар’єри та накопичуватись в рідинах організму. Ймовірно, що саме цими обставинами обумовлено уринирну конгофілію, пов’язану з прееклампсію вагітних та хронічним захворюванням нирок. Не менш загадковим об’єктом є білок Бенс-Джонса, що з’являється в сечі за мієломної хвороби та групи інших захворювань, в тій чи іншій мірі пов’язаних з порушенням білкового обміну. Метою даного дослідження є дослідження агрегатного стану білка Бенс-Джонса як можливого β-структурованого супрамолекулярного ассоциата. Отримані дані свідчать про слушність подібної точки зору та обумовлюють нові діагностичні можливості. Методи. Предметом дослідження була щойно отримана сеча пацієнта з множинною мієломою. Наявність білка Бенс-Джонса перевіряли термопацікацією підкисленого зразка. Для контролю використовували сечуздорової людини з додаванням певних кількостей людського сироваткового альбуміну ("Reanal", Угорщина) з концентрацією 0, 0,01, 0,1 і 1%. Результат. Отримані дані свідчать про доцільність такої точки зору та створення попередніх умов для розширення діагностичних можливостей. Висновки. Отримані в ході дослідження результати свідчать про особливість структури білка Bens-Jones, який є нанорозмірним бета-структурованим супрамолекулярним.

Дод.точки доступу:
Тімченко, М. Д.; Верьовка, С. В.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Якість життя хворих з ХХН 5Д стадії, які лікуються постійним амбулаторним перитонеальним діалізом, її зв'язок з нутриційними розладами / І. О. Дудар [та ін.] // Український журнал нефрології та діалізу. - 2019. - N 1. - С. 45-52
MeSH-головна:
РЕНАЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ХРОНИЧЕСКАЯ (терапия)
ДИАЛИЗ ПЕРИТОНЕАЛЬНЫЙ (использование)
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ
Анотація: Метою роботи було оцінити якість життя пацієнтів з хронічною хворобою нирок 5Д стадії, які лікуються постійним амбулаторним перитонеальним діалізом (ПАПД). Дослідити вплив розладів харчування на якість життя. Методи. 52 пацієнти з ХХН V Д стадії, які лікувалися ПАПД, було включено до обсерваційного одномоментного дослідження. Якість життя оцінено за допомогою анкети SF-36. З метою оцінки НС використовувалась суб’єктивна глобальна оцінка (СГО), визначалися рівень сироваткового альбуміну і індекс маси тіла. Для подальшого аналізу хворі були розділені на чотири групи відповідно до стану НС. Першу групу (n = 22) склали хворі без порушення харчування, другу (n = 13) - з легким ступенем, третю (n = 10) - із середнім ступенем, і четверту (n = 7) - з важким ступенем порушення харчування. Оцінено вплив НС ПД-хворих на ЯЖ. Результати. Під час аналізу показників ЯЖ отримано такі результати: всі пацієнти були незадоволені загальним станом здоров'я, найнижчим з показників був «Обтяжливість захворювання». Фізичний загальний компонент був меншим, ніж психічний. Також згідно отриманих результатів виявлено, що нутриційні розлади (НР) зареєстровані у 57,6 % опитаних. Було встановлено, що НР негативно впливають на якість життя ПД - пацієнтів за усіма її параметрами. Крім того, було отримано пряму сильну кореляція між рівнем сироваткового альбуміну та сумарним показником ЯЖ (r = 0,95; р 0,001), сильну пряму кореляцію між ІМТ і сумарним показником ЯЖ (r

Дод.точки доступу:
Дудар, І. О.; Шимова, А. Ю.; Гончар, Ю. І.; Лобода, О. М.; Красюк, Е. К.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

Шеховцева, Т. Г.
Аналіз дівох випадків AL-амілоїдозу (власні спостереження) / Т. Г. Шеховцева, М. О. Долінна // Український журнал нефрології та діалізу. - 2019. - N 1. - С. 53-59
MeSH-головна:
АМИЛОИДОЗ (диагностика, патофизиология)
НЕФРОТИЧЕСКИЙ СИНДРОМ (диагностика, патофизиология)
Анотація: За сучасними уявленнями первинний AL-амілоїдоз (AL-А) і множинна мієлома, асоційована, так і не асоційована з AL-А, розглядають в рамках єдиної β-лімфоцитарної дискразії, яка характеризується проліферацією аномального клону плазматичних або β-клітин в кістковому мозку з надлишковою продукцією моноклональних імуноглобулінів. Мета роботи: описати власні спостереження пацієнтів з AL-А, які є прикладом складності діагностики захворювання, що обумовлено поліморфізмом клінічної картини та необхідністю імунологічної верифікації. В роботі представлено 2 випадки пізньої діагностики AL-А. Відкладення амілоїду в різних органах визначило різноманітність клінічних проявів. AL-А мав неукліннопрогресуючий характер з поступовим утягненням різних органів і систем. Випадок 1 демонструє AL-А з ураженням нирок, серця, печінки, селезінки, легенів, плеври та подальшим розвитком ішемічного інсульту. У другому випадку діагностовано AL-амілоїдоз з ураженням серця, нирок, легенів, язика, шкіри. Тяжкість стану пацієнтки була обумовлена тяжким нефротичним синдромом. AL-А є тяжким захворюванням, яке призводе до летального кінця, якщо лікування проводиться невчасно. Наші спостереження демонструють складність діагностики AL-А, що потребує співпраці лікарів різного профілю. Сучасна морфологічна діагностика амілоїдозу передбачає не тільки виявлення, але й обов’язкове типування амілоїду, оскільки його тип визначає подальшу терапевтичну тактику. Діагностика AL-А з урахуванням клініки повинна базуватись на результатах морфологічного дослідження. Заключний діагноз амілоїдозу установлюють при виявленні конгофільних мас. Найефективнішою є біопсія ураженого органа. За наявності НС найдоцільнішим є біопсія нирки, при якій амілоїд виявляється в 80% AL-А. Найефективнішим методом типування AL-А є імуногістологічне дослідження із застосуванням антисироваток до легких ланцюгів імуноглобулінів.

Дод.точки доступу:
Долінна, М. О.
Экземпляры: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Свободны: всего 1 : чит.зал періодичних видань, рук.,кат. (1 экз.)
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)